У статті досліджується проблема синдрому емоційного вигорання (СЕВ) серед асистентів учителів закладів загальної середньої освіти, які працюють в умовах інклюзивного навчання. Проаналізовано специфічні професійні чинники, що призводять до виснаження педагога: високе психоемоційне навантаження, розмитість функціональних обов’язків, необхідність постійної мультизадачності та робота в умовах кризових викликів сьогодення (пандемія, війна). Запропоновано практичні стратегії профілактики вигорання, методи саморегуляції, а також шляхи збереження професійного ресурсу й мотивації..
Ключові слова: асистент учителя, інклюзивне навчання, емоційне вигорання, психологічний ресурс, саморегуляція, професійна деформація.
