Місто входить у життєву історію людини через конкретні місця, стосунки та події. Шлях до роботи, будинок дитинства, університет, сусідські знайомства й родинні традиції утворюють середовище, у якому людина впізнає себе та співвідносить власне минуле з теперішнім. За таких умов належність до міста може тривалий час залишатися неосмисленою: вона переживається як звична обставина життя, що не потребує пояснення.
Повномасштабна війна робить цей зв’язок предметом свідомого переосмислення. Вимушений виїзд, руйнування житла, зміна соціального оточення або тривале перебування під загрозою обстрілів ставлять питання про те, що саме поєднує людину з містом. Чи визначає цей зв’язок фактичне проживання? Чи зберігається він після переміщення? За яких умов інше місто стає частиною особистої історії? Відповіді потребують аналізу значень, яких люди надають власному досвіду.
