Сучасна українська школа перебуває у стані глибокої трансформації, рушійними силами якої є концепція Нової української школи (НУШ) та розвиток інклюзивної освіти. Упровадження інклюзивного середовища вимагає від педагогів не просто адаптації навчальних програм, а якісної зміни підходів до організації освітнього процесу. У класах, де разом навчаються діти з різними освітніми потребами, традиційне репродуктивне навчання не завжди забезпечує достатні можливості для розвитку кожного учня. Натомість особливої актуальності набуває розвиток критичного мислення – здатності аналізувати інформацію, ставити запитання, порівнювати факти, формулювати власні висновки та приймати обґрунтовані рішення.
Формування навичок критичного мислення в умовах інклюзії має особливе значення, оскільки сприяє не лише академічному й особистісному розвитку дітей з особливими освітніми потребами (ООП), а й формуванню в усіх учнів емпатії, толерантності, гнучкості мислення та вміння сприймати ситуацію з різних перспектив.
Інклюзивний клас є особливим освітнім простором, у якому різноманітність дитячого досвіду, способів сприйняття інформації та спілкування може стати важливим ресурсом розвитку мислення. Саме взаємодія дітей із різними можливостями, поглядами й життєвим досвідом створює умови для обговорення, пошуку альтернативних рішень та усвідомлення того, що одна проблема може мати декілька способів розв’язання.


