Сьогодні з нагоди Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні для нас, педагогів, батьків та учнів дуже важливі такі хвилини спогадів. Завжди цікаві розповіді тих, хто пережив ці страшні часи і зміг повернутися до звичайного мирного цивільного життя. Прикладом тому є мій дід, Афанасій Лукич Перепелиця, відомий і поважний лікар не лише на Харківщині, кандидат медичних наук, який прожив 103 роки. Поранена нога нагадувала йому про ту страшну війну усе життя. Але він мужньо це терпів, звик із цим жити. Напевно, як професійний лікар, навчився переносити біль і рухатися далі, вперед до перемоги над життєвими обставинами. І 4 травня 2021 року ми згадали про 108-й його день народження.
Варто у шкільному та позашкільному навчанні, у родинному колі проводити неформальні хвилини спогадів. Бо ми маємо поважати нашу живу історію. Тоді ми поважатимемо і самі себе, як людину і громадянина. Бо без минулого немає майбутнього. Пропоную у якості простого творчого завдання нашим читачам (вчителям, батькам і учням шкіл) створити у класах і в родинному колі дружні мирні спогади про тих, хто на фронті і в тилу мужньо йшов до перемоги, захищаючи свою Батьківщину. Без сумніву, чимало з нас пригадають історії тих, хто передає цю естафету перемоги сучасній молоді. А далі вашій увазі пропонуються віршовані роздуми автора статті Леоніда Гапєєва та ексклюзивні спогади про лікаря і дідуся Афанасія Перепелицю.
