1. Варто створити для роботи спокійну атмосферу:
– міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль в установленні
контактів;
– жести мають носити відкритий доброзичливий характер;
– не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені
2. Варто намагатися налагодити доброзичливий, партнерський контакт:
– свою роботу треба починати з усмішки;
– ні в якому разі не можна налаштовуватись на почуття жалю або зверхності, тим паче нехтувати дитиною – ваше обличчя і жести вас видають.
3. Дитина з особливими потребами має своє психологічне життя:
– потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;
– треба м’яко зацікавити дитину у грі або іграшці, завданні;
– варто використовувати дидактичні ігри, роздатковий матеріал, мозаїку,
конструктор та інше;
– у процесі гри доцільно включати елементи корекції порушень мовлення;
– дитина з особливими потребами піддається впливу страхів більше, ніж здорова;
– варто повсякчас підбадьорювати дитину;
– слова «не вмієш», «злякався», «у тебе не вийде» потрібно виключити з
розмови;
– варто постійно тримати дитину у полі зору, стежити за її реакціями: напруженість, стереотипні рухи, невдоволені репліки мають бути поміченими;
– слід бути насторожі, якщо дитина голосно сміється, співає, залишаючись напруженною.
