Педагогічна наука та суспільна думка усвідомили той факт, що перехід до самоосвітніх форм освіти є важливою умовою становлення ринкової економіки. Для нового життя потрібне нове мислення, нова культура діяльності й новий рівень освіченості.
Як показують соціологічні дослідження, сьогодні далеко не кожний учень відповідає вимогам життя, вміє перебудуватися, організувати свою освіту, компетентність.
Школа не завжди справляється зі своєю соціалізуючою функцією – забезпечити підростаюче покоління засобами самовизначення в трудовому, соціальному, політичному й економічному житті.
Аналіз педагогічної практики свідчить про те, що методи шкільного навчання й виховання часто відзначаються авторитарністю і не забезпечують дитині свободи вибору діяльності. Багато дітей і підлітків пасивні, у них слабка мотивація до навчання, про що свідчать результати моніторингових досліджень.
Тим часом суспільство має потребу у високоосвічених, ініціативних і заповзятливих молодих людях, здатних творчо реформувати наше суспільство, збільшити інтелектуальний потенціал країни, відновити її духовну культуру. Тому випускники середньої школи повинні бути підготовленими до нових суспільних відносин, соціально захищеними, морально стійкими, соціально загартованими, підготовленими до зустрічі з труднощами в умовах конкурентної діяльності; бути здоровими фізично й психічно. І головне, випускники повинні бути здатні до саморозвитку, до безупинного самовдосконалення.
