Використання епітетів в українській художній літературі як засобу впливу на формування образного мислення учнів

Цей документ аналізує унікальний підхід Василя Симоненка до застосування епітетів у поезії, що відіграє ключову роль у створенні художнього образу та експресивності тексту. Основну увагу приділено класифікації епітетів на такі види:

1. Метафоричні епітети - засновані на взаємодії предметно-логічного і контекстуального значення слова.
2. Порівняльні епітети - містять елемент порівняння, створюючи зорові, слухові, тактильні образи.
3. Синестетичні епітети - образність базується на явищі синестезії, що поєднує різні відчуття.
4. Адвербіальні епітети - виражають максимальний ступінь інтенсивності ознаки, додаючи тексту експресію.
5. Епітети-неологізми - новостворені слова, які збагачують мову оригінальністю і експресивністю.
6. Епітети-композити - мають подвійну експресивність і метафоричність завдяки своєрідній структурі.

Документ підкреслює, що епітети є інструментом автора для вираження індивідуально-оцінного ставлення до предмета, що істотно впливає на інформативне і художнє навантаження тексту.