У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти впровадження нетрадиційних форм навчання в освітній процес сучасної загальноосвітньої школи в умовах реалізації концепції Нової української школи (НУШ). Проаналізовано перехід від традиційної когнітивної моделі до особистісно-орієнтованого навчання, що базується на гуманістичній парадигмі та фокусується на розвитку індивідуальних особливостей учня як суб’єкта пізнання.
Досліджено недоліки класичної класно-урочної системи, зокрема орієнтацію на «середнього» учня та обмеженість спілкування, що створює передумови для пошуку нових способів організації занять. Особливу увагу приділено нестандартним урокам (уроки-подорожі, уроки-конференції, театралізовані уроки, уроки-квести тощо), які дозволяють максимально наситити навчальний процес пізнавальною діяльністю та усунути проблему учнівської нудьги.
У роботі підкреслюється, що використання нетрадиційних форм сприяє:
-
формуванню стійкої позитивної мотивації та інтересу до предмета;
-
розвитку творчої самостійності та винахідливості школярів;
-
створенню атмосфери співпраці між учителем та учнями.
Зроблено висновок про необхідність системного поєднання нетрадиційних методів із традиційними для досягнення оптимальних результатів навчання без втрати інтересу через надмірне використання ігрових форм.
Ключові слова: НУШ, нетрадиційні форми навчання, нестандартний урок, особистісно-орієнтований підхід, пізнавальний інтерес, інтерактивні методи.
