Виховний захід "І генії були дітьми" ( про дитячі роки Шевченка Т.Г.)

     Мати: проказує  гірко, схилившись над немовлям: 
–  Сину мій, родився ти в лиху годину, щоб рости в неволі. 
     Баба-повитуха розважає: 
– Не можна так казати, дочко, – гріх! додає таємниче: 
–  Може, доля якраз талан твоїй дитині готує… 
     Мати: Нам усім – один талан – і дідові, і батькові, і дитині – довічне панське ярмо. 

    Повитуха: А ти не клич на дитину недолю та ось послухай, що я тобі буду казати. У нас, у повитух, є така приміта, що коли, перше ніж зайти до новонародженого в хату, треба заглянути знадвору у вікно, то в хаті побачиш долю немовляти. Коли я заглянула у ваше вікно, то аж обімліла. Скільки всього бачила – а такого не доводилось бачити. Не знаю, чи й казати.