…Будь-яке слово,
вимовлене українською,
вже само по собі
є молитвою за Україну
Костянтин Мордатенко
Ми звикли сприймати мову насамперед як засіб спілкування: нею пояснюємо правила, описуємо способи розв’язання задач, плануємо день. Проте в умовах війни українська мова стала значно більшою, ніж просто інструмент комунікації. Сьогодні це — точка опори, маркер своїх і простір безпеки.
Коли вчитель історії, біології чи математики заходить до класу або розпочинає онлайн-урок і вітається українською мовою, він створює рідний простір. Це не лише початок заняття — це сигнал дітям: тут безпечно, тут своє, тут наша ідентичність.
В умовах НУШ українська мова має виконувати не лише освітню, а й ціннісну функцію. На жаль, навіть на 11-й рік війни частина суспільства продовжує вважати російську мову «зручною» альтернативою у повсякденному спілкуванні. Якщо авторитетні дорослі — вчителі, батьки, тренери — переходять на іншу мову через дискомфорт, діти зчитують це як норму. Тоді українська мова для них залишається лише шкільним предметом: диктанти, правила, НМТ.
Сьогодні українська мова давно вийшла за межі підручників і перетворилася на маркер своїх. Коли вчитель математики пояснює розв’язання рівняння українською мовою, а тренер командує «Струнко!», вони роблять значно більше, ніж просто дотримуються навчальної програми. Вони окреслюють довкола український простір і створюють територію безпеки. Навіть теорема Піфагора українською звучить як маніфест незламності.
Особлива місія у процесі українізації суспільства належить вчителям і вчителькам української мови. Проте справа не лише в бездоганно вибудуваній методиці чи правильному поясненні тем із синтаксису та морфології. Значно важливіше, щоб після занять учні й учениці із захопленням обговорювали українською мовою те, що для них справді важливе, і вміли застосовувати набуті знання у реальному спілкуванні. Для цього недостатньо лише вправ на кшталт «вставте пропущені літери» чи «підкресліть члени речення». Набагато ефективніше працюють завдання, що спонукають мислити й висловлювати позицію: «доведіть свою думку», «прокоментуйте», «пофантазуйте».
Саме тому сучасний урок НУШ варто переформатовувати в практичну площину — і в цьому стануть у пригоді якісні підручники з української мови видавництва «Ранок» та методичні розробки, що допомагають зробити українську мовою живого спілкування, а не лише навчальної програми.
Надзвичайно важливою є позиція батьків, адже саме від них діти насамперед переймають думки, слова й ставлення до подій. Тому варто залучати родину до вибору української мови: саме батьки можуть показати приклад усвідомленого прийняття реальності. Добре працює аргумент, що україномовність дитини — це її конкурентна перевага в майбутньому, починаючи вже від складання НМТ.
Наші діти проходять процес самоідентифікації в надскладні часи. Вони можуть здаватися незалежними й навіть зухвалими, але їм потрібна опора. Сьогодні українська мова — це мова сміливих людей, які виборюють свою незалежність. Це мова тих, хто захищає. Українська мова — це те, що дає нам себе і є основою нашої держави.
Завершити розмову хочу, як і почала, геніальними словами сучасного поета Костянтина Мордатенка: «…Будь-яке слово, вимовлене українською, вже само по собі є молитвою за Україну». Будьмо щирі та єдині у своїй молитві! З вірою до перемоги!
Авторка статті:
Інна Літвінова,
доцентка кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна,
кандидатка філологічних наук,
авторка підручників «Українська мова» для 5-9 класів та посібників з підготовки до НМТ.
