«Збереження психічного здоров’я та запобігання емоційного вигорання педагогічних працівників».
Педагог – центральна фігура навчально-виховного процесу. І розвиток взаємостосунків педагога з дітьми та колегами значною мірою залежить від його емоційного стану.
Професійна діяльність педагога в усі часи була однією з найбільш емоційно напружених. Це пов’язано з великою кількістю непередбачуваних та неконтрольованих комунікативних ситуацій з нерегламентованим режимом роботи, з високою мірою особистісної відповідальності. Педагоги постійно знаходяться в емоційно насиченій атмосфері під час інтенсивного й тісного спілкування з дітьми, батьками, колегами, що призводить до емоційного вигорання.
Протягом останніх десятиріч проблема збереження психічного здоров’я педагога в освітньому закладі стала особливо гострою. Висока емоційна включеність у діяльність, жорсткі тимчасові рамки діяльності, організаційні моменти педагогічної діяльності і відповідальність перед адміністрацією, батьками, суспільством в цілому за результат своєї праці провокує виникнення невротичних розладів та психосоматичних захворювань. Крім того, із збільшенням педагогічного стажу роботи у педагогів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я. Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з дітьми, колегами, оточуючими людьми. Ці симптоми негативно відображаються на всій професійній діяльності педагога, погіршуються результати його роботи, знижується рівень задоволеності власною діяльністю. У практиці освітніх установ виникає проблема професійної дезадаптації, як відображення особистісних протиріч які вимагаються від педагога, мобілізацією і наявністю внутрішніх енергоресурсів, що викликають досить стійкі негативні (часто неусвідомлювані) психічні стани, які проявляються в перенапруженні і перевтомі. У зв’язку з цим постає необхідність теоретичного і практичного вивчення даного питання.
Професійне вигорання – це синдром, що розвивається на фоні хронічного стресу, який призводить до виснаження емоційних, енергетичних і особистісних ресурсів працюючої людини.
Основна причина синдрому – це невідповідність між вимогами до працівника і його реальними можливостями. Часто синдром викликається невідповідністю між прагненням працівників мати великий ступінь самостійності, визначати способи та методи досягнення тих результатів, за які вони несуть відповідальність. Результат тотального контролю – виникнення відчуття марності своєї діяльності. Відсутність відповідної винагороди працівнику за роботу, невизнання праці, що теж може призвести до апатії, зниженню емоційної залученості в справи колективу, виникнення почуття несправедливості і, відповідно, до вигорання.
Актуальність теми полягає в тому, що на даний час такий синдром, як емоційне вигорання досить поширене явище серед педагогів. Відома всім істина, що особистість виховується лише особистістю. Для того, щоб особистість педагога залишалася цілісною, гармонійною, щоб він міг навчати творчо та успішно, необхідним і дуже важливим є дослідження даного синдрому та напрацювання ефективних методів його подолання. Необхідно допомогти педагогам розібратися у своїх власних життєвих поглядах, підвищувати розуміння необхідності самопізнання, виховання в собі професійної впевненості та формувати у них навички психогігієни у повсякденному житті.
Тому проблема психологічного благополуччя педагога є однією з найбільш актуальних проблем сучасної системи освіти.
Сучасний педагог має вирішувати завдання, що вимагають серйозних педагогічних зусиль. Це пошуки ефективних шляхів виховання, необхідність враховувати дуже швидкі зміни, що відбуваються в суспільстві.
Все це під силу лише психологічно здоровому, професійно компетентному педагогу, який готовий творчо працювати. Адже від здоров’я педагога багато в чому залежить і психологічне здоров’я його і дітей дошкільного віку, враховуючи їх особливу чутливість до впливу оточуючого світу та потребу в психологічному захисті.
Впродовж чотирьох останніх років з 26 років загального стажу роботи практичним психологом, я займалася проблемою професійного вигорання педагогів: вивчала літературу з цього питання, проводила спостереження, дослідження серед педагогів, тренінги, вправи для зняття емоційної напруги.
Прийшла до висновку, що перші ознаки «вигорання» починаються на морфологічному рівні. Якщо людина не помічає або ігнорує тілесні сигнали, з’являються симптоми наступного рівня – психічного. В результаті перенапруга призводить до зниження ефективності її роботи, негативно впливає на її професійну діяльність і потім поширюється, і на його особисте життя.
Таким чином, на основі короткого аналізу літератури з даної проблеми, досвіду роботи з цієї теми можна визначити актуальність та необхідність організації роботи зі збереження психічного здоров’я педагогів – одне з найактуальніших завдань сучасної освіти, а питання емоційної саморегуляції та збереження психічного здоров’я та запобігання емоційного вигорання педагогічних працівників. Саме тому, дослідження та своєчасна профілактика зазначеного явища має велике значення, як для самого педагога так і освітнього закладу у цілому.
Саме тому, психологічна служба освітніх закладів має бути провідником на шляху до усвідомлення необхідності психологічної допомоги та її прийняття.
В зв’язку з актуальністю профілактики синдрому професійного вигорання для педагогів системи освіти була складена програма «Збереження психічного здоров’я та запобігання емоційного вигорання педагогічних працівників». Програма складена у співавторстві з практичним психологом ЗДО № 97 Новікової Н.С.
Саме тому, дослідження та своєчасна профілактика зазначеного явища має велике значення як для самого педагога так і для освітнього закладу у цілому.
