В статті розкривається сутність поняття «деінституалізація» та кроки з упровадження в систему освіти України інклюзивної форми навчання; висвітлюються основні науково-теоретичні розробки проблем інклюзивної педагогіки; обґрунтовується актуальність питання щодо необхідності подальшого вивчення досвіду організації освітнього процесу в інклюзивному закладі. Автор наводить статистичний матеріал розвитку інклюзивної освіти в Україні за останні роки, позиціонує досягнення освітян в різних регіонах країни, інноваційні форми і методи інтеграції дітей в загально масове освітнє середовище. Критично аналізуються проблеми, які властиві сьогоденню та потребують усунення. Переконливо формуються перспективні напрями педагогічної діяльності та психологічного супроводу інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами.
