Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Процес глобалізації сучасного суспільства виявив надзвичайно багато глобальних проблем, що пов’язані з перепонами досягнення гармонії людини і природи, недооцінкою розвитку кожної індивідуальності як неповторної особистості, що відіграє вирішальну роль у створенні особливої духовної атмосфери життєтворчості.
Стаття ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ У КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Вікно перегляду документа
Отримати код
Схожі публікації
Інші публікації автора
- Вчитель з тьюторськими компетенціями - педагог, якого чекають учні
- Моя душа - всього лиш осінь...
- Сценарій до Дня рідної мови "Рідній мові кланяємось низько"
- Матеріал до літературного рандеву "Зими мереживо казкове" для старшокласників та студентів
- Доповідь "Виховання дитячого патріотизму на творчості Леоніда Полтави"
Популярні публікації
- Опис досвіду "Використання інноваційних технологій на уроках в початковій школі"
- Наукова стаття "Профілактика вживання алкоголю здобувачами освіти як одна з основних форм роботи психологічної служби ПТНЗ"
- Конспект уроку з теми «Множення та ділення натуральних чисел», урок – подорож
- Методи контролю у навчанні біології. Методичні рекомендації.
- Питання благодійності на уроках шкільного курсу історії України
В сучасній школі нормальній людині – не вижити, як і в будь-якому державному закладі сьогодні. Це проблема. Немає в школі хороших вчителів, і взятися їм вже немає звідки. Тому даний матеріал, мабуть, навіть шкідливий, бо відволікає увагу від реальних проблем, ведучи кудись в рожеву далечінь, де молочні ріки течуть між кисільних берегів і панує повне щастя на чолі з хорошими вчителями і міністрами, які не крадуть. Ви вірите в міністрів, які не крадуть? І так само слід вірити в хороших вчителів
Хороший вчитель – в якомусь сенсі недурний
Важливо, що в якомусь сенсі. Він не обов’язково повинен бути інтелектуалом. Він навіть може бути інтелектуально нижче своїх учнів. Напевно, важливо не бути обмеженим, тобто розуміти при будь-якій кількості розуму, що за межами розуміння вчителя залишається ще дуже і дуже багато. І бажано хотіти туди йти разом зі своїми учнями. Або хоча б не заважати їм пройти цей шлях самим.
Бувають хороші вчителі дуже скромних здібностей, які зовсім не хапають з неба зірок і прекрасно усвідомлюють це. Зірки хапають їх учні.