Мовленнєвий розвиток дитини – один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти, навчання читанню не є обов’язковим для дітей дошкільного віку, але в ньому вказується на необхідність формування у дошкільнят знань і умінь, які затребувані в подальшій шкільній освіті, тож за бажанням дитини, батьки і вихователі можуть навчати дитину читати уже в 4-5 років. Від того, як дитина буде введена в грамоту, багато в чому залежить її подальші успіхи в школі не тільки в читанні і письмі, а й засвоєнні рідної мови в цілому.
Ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини — потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури. Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов’язані із комунікацією. Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. При цьому мовленнєвий розвиток та його вдосконалення необхідно розглядати як відображення становлення навичок комунікативно-мовленнєвої взаємодії. Здатність до спілкування розуміється як комплексна здатність користуватися засобами взаємодії (невербальні, предметно-практичні, мовні), що забезпечують успішність цілей комунікації. Комунікативно-мовленнєві здібності можна характеризувати як 215
індивідуальні психологічні й психофізіологічні особливості, які сприяють швидкому і якісному засвоєнню умінь та навичок застосовувати засоби спілкування в конкретній ситуації взаємодії з оточуючим.
Аналіз сучасних досліджень свідчить про стійкий науковий інтерес до проблеми як навчити дитину читати у ранньому віці. Вона є предметом постійного обговорення серед науковців та практиків. У загальній і спеціальній педагогіці питанню навчання дітей ранньому читанню присвячені численні науково-методичні дослідження: Г.Домана (з шести місяців); Г. Домбі, Н. Компанець, О. Корнєва О. Воронова, І.Калініна, В. Комарова, В. Лайло, Л. Милостивенко, Г.Огаркіна, М.Поваляєва, Г.Сумченко, В. Тарасун, Т. Філічева.
К. Ушинський вказував на те, що мета навчання грамоти – розвивати всі здібності дитини, виховувати самостійність і, як би мимохідь, навчати читати. Відомий психолог Л. Виготський вважав, що навчання повинно йти попереду розвитку і вести його за собою. Інакше кажучи, навчання слід починати в період становлення психічних функцій дошкільника. Запізнюючись в навчанні, педагоги втрачають можливість направляти розвиток дітей по потрібному шляху. Найбільш ефективним для використання багатих можливостей дитини в освоєнні грамоти вважається вік 4-5 років,. Так званий період «мовної обдарованості», особливої сприйнятливості дошкільника до звукової сторони мови.
Читання являє собою складний психофізіологічний процес, який потребує достатнього рівня сформованості цілісної багаторівневої структури вербальних і невербальних вищих психічних функцій (Р. Беккер, О. Корнєв, Р. Лалаєва, Н. Стражинська, Т. Філічева). Останні дослідження підтвердили: люди читають слова по буквах, але оскільки процес цей відбувається миттєво, здається, що ми одразу сприймаємо слово загалом. Більше того, під час читання подумки задіяна та сама частина мозку, що і при читанні вголос, тобто читання – це промовляння тексту у внутрішньому плані. Вчені з’ясували: здібності до читання напряму пов’язані зі знаннями букв і звуків, здатністю виділяти фонеми в усному мовленні. Таким чином, для того щоб вільно читати, необхідно легко й швидко розпізнавати букви і співвідносити їх зі звуками.
