Актуальність.Система реформування освіти в Україні ставить своїм завданням формування високо інтелігентної, внутрішньо вільної і свідомої особистості, здатної розв’язувати соціальні та економічні проблеми суверенної держави. Її реалізація можлива за умови організації особистісного орієнтованого навчання, кінцевою метою якого є максимальне розкриття індивідуальних можливостей та самоактуалізація особистості кожного, створювання умов для якомога повнішої реалізації інтелектуального й духовного потенціалу дитини, своєчасного виявлення контингенту дітей, які потребують допомоги, відповідної до характеру утруднень, що вони зазнають у розвитку, навчанні та вихованні. Актуальність даного питання обумовлена кризою ціннісних систем у сучасному суспільстві, розмивання норм моралі, значущості інститутів родини, що ускладнює шляхи особистісного самовизначення дитини-дошкільника. Саме тому практичний психолог спрямовує свою професійну діяльність до пошуку різноманітних форм та методів роботи з дошкільниками, які мають поршення зору. Одним з головних завдань, які вона ставить перед собою, є надання ефективної допомогу дитині, як у загальному розвитку, так і в емоційному, оскільки в дошкільний період дитина найбільш відкрита переживанню духовних цінностей. Роботу з педагогічним та батьківським колективами завжди зорієнтовує на те, щоб допомогти дорослим усвідомити необхідність та важливість всебічного й гармонійного розвитку малюків.
Дитина з порушенням зору – це дитина з особливими потребами, свою діяльність зорієнтовує на те, щоб та росла розумною і вихованою, впевненою у власних силах та можливостях, добре навчалася у школі й виросла освіченою та успішою людиною. Усе це буде можливим тоді, коли в дитини нормально розвиватиметься насамперед зір, адже саме з його допомогою людина отримує 90% інформації про навколишній світ. Усю красу довкілля ми сприймаємо і пізнаємо завдяки зору та розвиненому вмінню бачити. Водночас, зір – одна з найбільших систем людського оргагізму. Саме прагнення побачити, роздивитися предмет, яким зацікалюється дитина, стимулює у неї рухову діяльність, мовлення, мислення. Працюючи з слабозороми вихованцями чітко розумієш, що зір є важливим фактором індивідуального психічного і фізичного розвитку, недарма очі образно називають частиною мозку, винесеного на периферію, й саме тому від того, як розвиваються очі й мозок, залежить гармонійне формування дитини, її здоров’я, психоемоційний стан і все наступне життя. Кожного дня дитина через зір отримує певну інформацію про навколишній світ, що відразу активує її рухову діяльність: вона хоче побігти, взяти, погладити, відразу дістати іграшку, покрутити її в руках, скуштувати цукерку тощо. Звісно, у цій діяльності дитини беруть участь і інші аналізатори – слух, дотик, нюх, смак, мовлення, однак сприйняття зором залишається провідним психічним процесом. Зорове сприйняття стає поштовхом для отримання дитиною життєвого і практичного досвіду – як позитивного, так і негативного, поступово набуваючи досвіду в усіх сферах своєї життєдіяльності, таких, як орієнтування у просторі, гра, спілкування, самообслуговуання тощо. Безумовно, зір допомагає дитині стати незалежною, активною та впевненою у собі. Протягом періоду роботи з дітьми, що мають порушення зір виявляєш, що головними труднощами, з якими вони зіштовхуються є: відсутність або труднощі просторового орієнтування, відсутність або різке обмеження конкретних уявлень про довкілля, їхню неповноцінність, порушення моторики, особливо ходи, міміки. Часто наявність порушень зору дитини та її усвідомлення, стають причиною виникнення специфічних особливостей пізнавальних процесів (мовлення, пам’яті, мислення, уяви, уваги), зокрема таких як: підвищення втомлюваності, порушення саморегуляції, особливості формування характеру, посилення відчуття тривожності, невпевненості в своїх силах і можливостях, що зумовлює стресовий стан, ускладнює адаптацію та соціалізацію дитини, і зрештою приводить до суспільної ізоляції. Саме тому робота з такими дітьми спонукає фахівця впроваджувати різноманітні форми психологічної допомоги, в залежності від індивідуальних особливостей та потреб кожного окремого малюка.
Враховуючи критерії ефективності корекційно-розвивальної роботи в дошкільному віці, перш за все, обраємо методи гри, адже вона залишаться провідною в житті дітей. Методи арттерапії використовуються психологом для максимального розвитку, як творчого так і інтелектуального потенціалу дитини. Тому за основу обраємо саме казкотерапію, адже казка – це інформація для правої півкулі, а вона відповідає за образне мислення. Все, що дитина сприймає в казках, записується на рівні підсвідомості, яка є найбільшим ресурсом для сприймання, і дорослішаючи людина вже розуміє, як можна вийти із складних життєвих обставин. Використання казки в процесі соціалізації дитини, практикувалось в народній педагогіці протягом віків. На думку практичного психолога сьогодні можливості казкотерапії, здатної за допомогою метафори забезпечити каузальну спрямованість психокорекції і усунути реальну причину дезадаптації, використовуються недостатньо. Сучасне суспільство, нажаль, забуло про значення самої казки в житті дитини. Сучасні батьки, які вже виросли в епоху технічного прогресу та комп’ютерних технологій, рідко читають та розповідають дітям казки, адже і самі відірвані від цього життєдайного джерела народної мудрості. У казці все живе, одухотворене, всі живі істоти (а іноді й неживі) розмовляють, а це формує у світогляді дитини позитивне сприйняття тварин і рослин, співчуття до них, як до живих істот, адже дитина ідентифікуючи себе з улюбленими персонажами буде любити кота і уявляти його в чоботях, мишку у рукавичці, зайчика у хатці, подумки розмовляти з деревом. Тому замість сучасних жорстоких мультфільмів про всіляких монстрів, чудернацьких потвор, які все нищать і насолоджуються руйнуванням, вампірів, треба повертатися до казки. І тоді замість негативного програмування на гнів, агресію і руйнацію дитина отримає заряд позитиву, що в свою чергу також позитивно впливатиме на її саморегуляцію, а одночасне формування гуманності опосередковано сприятиме розвитку самоконтролю. Так, уявляючи казкові події, дитина вчиться переборювати свої внутрішні страхи. Зустрічається зі страхом, дивитися йому в обличчя і перемагає його разом з позитивними казковими героями. За допомогою казок спонукаємо малечу зрозуміти, що в житті завжди можна зіткнутися з труднощами, та вчить тому, що їх можна подолати, , що дитину не можна ізолювати від проблем. Більшість казок, як правило, оптимістичні, сьогодні це, вкрай необхідно кожній, а не тільки тій, що має порушення зору, дитині. Наприклад, кожна дівчинка бачить себе принцесою, мріє про прекрасного принца, а казка про Попелюшку вчить, що праця, терпіння і доброта здатні творити чудеса, що мрії стають реальністю, а цілеспрямованість значно збільшує шанси. Добро у казці завжди перемагає над злом, що є важливим стимулом у вихованні дитини.
Результативність. Початок відвідування дошкільного навчального закладу дітьми з психофізичними вадами – це не тільки нові умови життєдіяльності і режиму харчування дитини, а й нові взаємини з оточуючими, обов’язки, цей напружений період потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування, а особливо від дітей з такою фізичною вадою, як порушення зору. Завдяки тому ми активно залучаємо до співпраці педагогічний та батьківський колективи приносить неабияку користь дітей, родин та навчального закладу. Інтеграція дитини з вадами зору в середовище дітей з нормальним зором є не тільки бажаною, а й обов’язковою умовою подальшого особистого росту й адекватної соціальної адаптації
Розуміючи, що соціалізація особистості в дошкільному дитинстві – це процес становлення дитини, її ввзаємодії із соціальним оточенням, результат входження малюка в світ конкретних соціальних зв’язків, оволодіння досвідом людських взаємин і конструювання власного образу світу ,соціальне виховання розглядає як багатовимірний конструктор який складається з таких напрямів:
- сприяння адаптації дитини до умов життєдіяльності, тобто входження її в світ людських стосунків;
- сприяння розвитку самоусвідомлення, що дасть дитині змогу змінювати уявлення про себе та ставлення до себе;
- формування суб’єктивної життєвої позиції.
У ході реалізації даних напрямків саме використання психологом казкотерапії дозволяє формувати соціально активну особистість, розвивати у малюків потребу в контактах з іншими дітьми й дорослими, формувати в них уміння регулювати власну поведінку та дії, притаманні їй моральні почуття, співпереживання, здатність радіти за іншого, готовність прийти на допомогу. В тому, щоб дошкільник зацікавився навколишнім світом, виявляв допитливість, порівнював, узагальнював, аналізував, знаходив різні варіанти вирішення проблемних ситуацій, пов’язував набуті знання з реальним життям вагому роль відіграє казка.
Сьогодні розвиток креативності як здатності до творчості набуває такої значущості тому, що вона є базовою якістю особистості, її ядром, центральною характеристикою. Креативність – це сукупність виявів особистості, творчі можливості, закладені в кожній людині від народження, які розкриваються в різних сферах життєдіяльності. Креативність – загальна здібність дитини, її здатність до творчості; комплекс інтелектуальних та особистісних якостей, що сприяє становленню і прояву творчості.
Корекційно-розвивальна робота з дітьми на застосуванні казкотерапії сприяє не лише формуванню згуртованості дитячого колективу, розвитку комунікативних умінь і навичок, створенню позитивного емоційного настрою, розвитку і коригуванню емоційної сфери дітей, а є, в тому числі, ефективним методом психокорекції тривожності, агресивності; сприяє вихованню співчутливості, доброзичливості, взаємодопомоги та інших позитивних рис характеру дошкільників; стимулює розвиток пізнавальних психічних процесів, прагнення дитини до самореалізації, творчого ставлення до життя, схильності до експериментування, дослідництва, самоконтролю негативних емоційних станів; формуваню образу «Я» у дитини, здатності оцінювати себе, власних вмінь, навичок, дій, стимулювання позитивного ставлення дитини до своєї хвороби, прагненню перебороти її, вірі у власні сили,в можливість подолання вади і свідомої активності.
Підкреслення і заохочення будь-якого досягнення дитини дозволяє їй не лише соціалізуватися у суспільстві, а й зростати впевненою, цілеспрямованою, комунікабельною, людиною, яка прагне до саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації.
Висновок. Протягом свого розвитку людство стикалося із чисельними проблемами та загадками, найбільшою з яких є, певно, загадка природи самої людини. Сьогодні ця проблема постала гостро як ніколи, оскільки більшість актуальних негараздів людства – війни, важкий та напружений час в країні – є наслідком поведінки людей. Отже, одним із найважливіших проблемних завдань педагогів та психологів сучасності, став пошук нових ефективних технологій у галузі діагностики, корекції та виховання особистості. Однією з таких технологій метод казкотерапії – терапії особливим казковим середовищем, в якому можуть виявлятися потенційні можливості особистості. Робота з казкою надає неоціненну допомогу, адже наявність порушень зору дитини та її усвідомлення може підсилювати відчуття тривожності, невпевненості у своїх силах і можливостях та зумовити стресовий стан, що ускладнює адаптацію та соціалізацію дитини.
Використовуючи терапевтичні казки практичний психолог допомагає дитині побороти власні страхи, тривожність, виправити такі негативні риси характеру, як заздрість, жадібність, упертість, хвалькуватість, допомогти дітям засвоювати загальноприйняті морально-етичні норми і усвідомити соціально прийнятні способи виявлення власних емоцій, адже анурюючись у казковий світ, дитина занурюється в глибини своєї душі, учиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу, вона почувається впевненіше, починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами. Знаючи про особливість дитячої психіки, за допомогою спеціально створеної казки легко подолати певні проблеми її розвитку та соціалізації.
Казкотерапія є ефективним інструментом, що допомогає скоригувати поведінку дитини, пояснити їй основні закони світу, прищепити суспільні цінності та розкрити творчий та особистісний потенціал.
