Анотація. У статті розкрито проблему розвитку фонематичного слуху як ключової основи успішного мовлення дитини. Обґрунтовано значення фонематичного слуху в структурі мовленнєвої діяльності та його роль у формуванні фонетико-фонематичної, лексико-граматичної й комунікативної компетентностей. Проаналізовано наукові підходи українських дослідників до розуміння сутності фонематичного слуху та особливостей його становлення в онтогенезі мовлення.
У ході дослідження виявлено взаємозв’язок між рівнем сформованості фонематичного слуху та якістю звуковимови, розвитком звукового аналізу і синтезу, а також готовністю дітей до опанування читання й письма. Результати засвідчують, що недостатній розвиток фонематичних процесів у дошкільному віці зумовлює виникнення стійких мовленнєвих і навчальних труднощів у молодшому шкільному віці. Встановлено, що цілеспрямована, системна корекційно-розвивальна робота сприяє позитивній динаміці розвитку фонематичного слуху та загального мовленнєвого розвитку дітей.
Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності впровадження спеціально організованих вправ і мовленнєвих ігор, спрямованих на розвиток фонематичного слуху в освітній процес закладів дошкільної освіти та початкової школи. Матеріали статті можуть бути використані педагогами, логопедами та фахівцями інклюзивної освіти у практиці мовленнєвого супроводу дітей.
Ключові слова: фонематичний слух, мовленнєвий розвиток, фонетико-фонематична сторона мовлення, дошкільний вік, молодший шкільний вік.
