Кожна людина в своєму житті рано чи пізно зустрічається з сумом, печаллю, розчаруванням. А потім шукає розради : чи то в пісні, чи то в книзі, чи то в порадах подруги, чекаючи на відвертість, розуміння. Коли мене огортає сум чи полонить душу печаль, я беру до рук поезії – мої улюблені: Ліни Костенко, Олени Те ліги, Василя Симоненка, Дмитра Павличка. До цього ж у такі хвилини спонукаю і своїх учнів.
Пізньої осені на перерві пригнічена десятикласниця гортала збірочку Дмитра Павличка і холодно вкотре перечитувала:
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби…