Психологічні особливості юнаків та їх вплив на формування іншомовної комунікативної компетентності

Психологічні особливості юнаків та їх вплив на формування іншомовної комунікативної компетентності

 

Анотація.  Дана стаття присвячена проблемі формування іншомовної комунікативної компетенції у підлітків, розглядаються підходи зарубіжних і українських дослідників до визначення змісту і структури іншомовної комунікативної компетенції.  Дана коротка характеристика поняття «іншомовна комунікативна компетенція».  У статті показана необхідність формування та вдосконалення іншомовної комунікативної компетенції в сукупності її складових.  Розглядаються методи формування іншомовної комунікативної компетенції.

 Ключові слова: навчання іноземної мови, підлітки, компетенція, методи, компетентнісний підхід.

Сучасне інформаційне суспільство, що характеризується безперервним розвитком інноваційних технологій і їх поступовим впровадженням в усі сфери життя, висуває нові вимоги до процесу навчання в середній школі.  Все частіше в останній час піднімається питання про застосування сучасних технічних засобів, новітніх форм і методів викладання, модернізованих підходів до процесу навчання.  Основною метою навчання іноземним мовам є перш за все формування у підлітків іншомовної комунікативної компетенції, а також їх розвиток і виховання засобами іноземної мови.

Проблема комунікативної компетентності активно розробляється в сучасній зарубіжній та вітчизняній психології з 60-х років минулого століття.  Дослідники по-різному визначають дане поняття як:

• суму знань, умінь і навичок;
• суму комунікативних здібностей;
• суму комунікативних особистісних якостей;
• багаторівневі якість особистості.

Розробкою теоретичних і практичних питань розвитку іншомовної комунікативної компетенції займалися багато дослідників: І. Л. Бім, Н. Д. Гальскова, І. А. Зимова, Р. П. Мильруд, Е. І. Пасів, С. Савиньон, В. В  . Сафонова, Е. Н. Соловова, М. Фіноккіаро, А. В. Щепілова і ін. Вчені розглядають іншомовну комунікативну компетенцію як:

• здатність людини розуміти і відтворювати іноземну мову відповідно до соціолінгвістичної ситуацією реальному житті (М. Фіноккіаро);
• як здатність повноцінно спілкуватися іноземною мовою в усній та письмовій формах в різноманітних ситуаціях для вирішення завдань міжособистіснї та міжкультурної взаємодії (І. Л. Бім, Н. Д. Гальскова, Р. П. Мильруд, В. В. Сафонова, Е. Н. Соловова та ін.).

Так, наприклад, Столяренко Л.Д.  визначає поняття комунікативної компетентності як систему внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації в певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії [2]. 

На думку Ігнатьевой С.А., комунікативна компетентність – це здатність людини до спілкування в одному, декількох або всіх видах мовленнєвої діяльності, яка пов’язана з певною організацією мовного спілкування відповідно до його цілей, мотивів, завдань, соціальних норм  мовної поведінки [1]. 

У структурі комунікативної компетентності значна частина вчених виділяє наступні компоненти:

1. Особистісний: ціннісні орієнтації, спрямованості особистості, певні характеристики я-концепції (самоставлення, самооцінка), установки.
2. Когнітивний: система комунікативних знань, здібностей до розуміння ситуації, самого себе і партнера по спілкуванню.
3. Поведінковий: комунікативні техніки, реально застосовувані в різних комунікативних ситуаціях [3].

Завдання формування і розвитку комунікативної компетентності особливо актуальні в підлітковому середовищі. Це актуально тому що відповідає віковим завданням розвитку в підлітковому і юнацькому віці і є умовою успішного особистісного розвитку людини.

Відомо, що у підлітковому віці значно розширюється практика спілкування, причому побудова міжособистісних відносин стає предметом власної активності підлітка.  Це сприяє відпрацюванню комунікативних умінь і навичок.  Розвиток особистісної та соціально-психологічної рефлексії створює умови для поліпшення когнітивного компонента комунікативної компетентності: аналізу комунікативних ситуацій, розуміння власної позиції і позиції партнера. 

Сформованість комунікативної компетентності у підлітків характеризується існуванням таких критеріїв:

• вміння оцінювати ситуацію спілкування;
• здатність прояви рефлексивного поведінки;
• емпатії;
• бажання вступати в контакт з оточуючими;
• здатність організовувати перебіг комунікативного акту.

Таким чином, в підлітковому віці, з одного боку, є потенціали для розвитку всіх складових комунікативної компетентності: особистісної, когнітивної, поведінкової.  З іншого боку, розвиток комунікативної компетентності як здатності будувати продуктивне спілкування з огляду на вагомість спілкування чинить все більш серйозний вплив на розвиток особистості.

 При формуванні комунікативної компетентності як засобу вирішення міжособистісних конфліктів у підлітків, можна виділити комплекс внутрішніх ресурсів, спрямованих на розпізнавання і роботу з протиріччям, що лежать в основі конфлікту і ресурсів, пов’язаних з організацією взаємодії з вирішення цього протиріччя, а також ставлення-установку до конфлікту в  цілому. 

За останні роки роль іноземної мови в українському суспільстві істотно змінилася, значно підвищився її статус.  З одного боку, її стали розглядати як засіб забезпечення успішної життєдіяльності людей, а з іншого боку, іноземна мова стала одним з важливих і вагомих чинників культурного і соціального розвитку особистості.

 Зміна позицій іноземної мови в суспільстві спричинила за собою ряд оновлень в процесі навчання: перегляд цілей навчання і програм, впровадження інноваційних методів, вдосконалення прийомів, необхідних для особистісного розвитку учня.

 Кінцевим «продуктом» будь-якого вузу суспільство хоче бачити фахівця з відповідним рівнем професіоналізму не тільки в своїй сфері праці, але і з досить високорозвиненою іншомовною компетентністю.  Тобто випускник вузу повинен володіти іноземною мовою на такому рівні, який дозволить йому активно і вільно використовувати його в сфері своєї професійної діяльності. 

Як відомо, проблема мовної компетенції виникла на початку XX ст.  і цікавить багатьох методистів і в даний час.  На думку Н. Хомського, в «її основі лежать вроджені знання основних лінгвістичних категорій (універсалій) і здатність підлітка «конструювати для себе граматику» правила опису пропозицій, які сприймаються в мовному середовищі. Сучасними авторами поняття «компетентність» визначається як «інтелектуально і особистісно обумовлена здатність людини до практичної діяльності, а «компетенція» як змістовний компонент такої можливості у вигляді знань, умінь, навичок». 

Іншомовна компетенція розширює кругозір фахівця, дозволяє йому в сучасних умовах більш успішно вести свою професійну діяльність, особливо з закордонними партнерами, що дає право говорити про одну з універсальних основ його іншомовної компетентності [5].

Формування іншомовної компетентності в професійній освіті особливо актуально.  По-перше, в цей період підліток отримує професію і гуманітарні знання, проходить професійну, особистісну і загальнокультурну підготовку, а іноземна мова дозволяє розширити ці горизонти.  По-друге, в цей віковий період здійснюється процес інтенсивного світоглядного пошуку головних життєвих цінностей, способу свого «Я», особистого способу життя, становлення соціального статусу. 

Іншомовна комунікативна компетентність є стрижнем, що пронизує весь процес навчання, а й усвідомленість структури мовних і мовних дій, цілей, способів їх досягнення і результатів навчальної діяльності робить підлітка суб’єктом навчального процесу, створює передумови для співпраці викладача і підлітка для його подальшого самонавчання.  Однак хотілося б звернути увагу на те, що навчання іншомовної комунікативної компетенції носить міждисциплінарний характер, де соціально-гуманітарним і загальнонауковим дисциплінам належить пріоритетна роль.  Тому підліткам доводиться працювати з великим об’ємом наукової та професійної літератури не тільки на українській мові, й на іноземній. Звідси висновок, що іншомовна компетенція формується і в таких видах діяльності, як складання реферату, анотації і резюмування тексту. 

Комунікативна компетенція є інтеграційним поняттям, що включає як вміння і навички виконувати як дії з мовним матеріалом, так і відтворювати країнознавчі і лінгвокраїнознавчі знання, вміння і навички, які свідчать про навченість спілкуванню, тобто  прийому і передачі інформації за допомогою різних видів мовленнєвої діяльності. 

Комунікативний підхід передбачає створення на заняттях атмосфери довіри і співробітництва, коли всі учні залучені в процес навчання.  Одним з компонентів змісту мовної діяльності є умови, в яких вона протікає.  Для цього викладачеві слід створювати навчальні мовні ситуації, що стимулюють спілкування.  Процес формування даної компетенції носить безперервний характер, він не закінчується із закінченням школи чи ВНЗ, а супроводжує фахівця протягом всієї його подальшої професійної діяльності, яка відображає шлях формування комунікативної компетентності, як необхідного компонента кар’єрного росту випускника вузу [6]. 

Як відомо, знання іноземної мови – веління нашого часу.  Відкриття кордонів, «глобальна павутина», «глобальна економіка» сприяють підвищенню статусу і затребуваності іноземної мови. 

Актуальність вивчення англійської мови визначається розширенням контактів із зарубіжними країнами, коли запланований прагматичний ефект мовного висловлювання часто є запорукою успіху ділового співробітництва і просто приємного особистого спілкування. 

Історія навчання іноземним мовам налічує сторіччя.  Протягом часів змінювалися цілі, методи, прийоми навчання.  В даний час стрімкий розвиток суспільства, науково-технічний прогрес, розвиток інформаційних технологій, процеси всесвітньої економічної, політичної, культурної та релігійної інтеграції, все зростаюча роль міжкультурного спілкування і розуміння диктують свої вимоги до сучасного рівня володіння іноземною мовою.

Сьогодні все частіше говорять про необхідність суттєво оновити зміст навчання іноземної мови, про активне запровадження сучасних компетентнісно-орієнтованих технологій і методів, які будуть допомагати навчається включитися в реальну комунікативну діяльність, будуть спрямовані на практичне володіння іноземною мовою.  До компетентнісно-орієнтованим технологій та методів навчання іноземним мовам можна віднести:

• метод проектів;
• метод дебатів і кейс-стаді;
• рольову гру;
• використання інтернет-ресурсів у навчанні іноземних мов [4].

Розглянемо їх детальніше.  Однією з сучасних технологій навчання іноземним мовам є метод проектів.  Під методом проектів Е.С.  Полат розуміє спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка повинна завершитися цілком реальним відчутним практичним результатом, оформленим тим або іншим чином.  Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності.  Щоб домогтися такого результату, необхідно самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних областей, вміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. 

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні здійснюють протягом певного відрізка часу.  Проект здійснюється за певною схемою: вибір теми, ідеї, постановка проблеми, обговорення, організація учасників (формування груп, розподіл обов’язків), виконання проекту (пошук і обговорення інформації, вибір способу реалізації проекту), презентація проекту, обговорення і рефлексія. 

Використання даної технології в навчанні іноземної мови дозволяє перенести акцент з різного виду вправ на активну розумову діяльність учнів.  Таким чином, метод проектів є не тільки творчим і заохочує діяльність учнів, а й стимулює їх комунікативну діяльність [1]. 

Наступний спосіб організації компетентнісно-орієнтованого навчання – метод дебатів.  Згідно з тлумачним словником С.І.  Ожегова і словником іноземних слів, дебати – це «обмін думками на яких-небудь зборах, засіданні».  Однак дебати як технологія і метод мають свої особливості.  Це не просто вільний обмін думками з будь-якого питання.  Даний метод являє собою формалізовану суперечку за певними правилами і носить рамковий характер. 

Для дебатів обов’язковою умовою є наявність двох опонентів, які намагаються переконати третю сторону (суддів) в правоті своєї позиції.  Метою дебатів є найбільш повна всебічна проробка будь-якої теми, вироблення критичного мислення, вміння відстоювати свою точку зору.

Схему реалізації даного методу на практиці можна представити таким чином:

• визначення проблеми (питання),
• обговорення питання в групах або командах,
• виступ команд з аргументами «за»,
• обговорення отриманої інформації,
• питання,
• виступ команд з аргументами «проти»,
• обговорення отриманої інформації,
• питання,
• прийняття рішень,
• рефлексія, висновки [3].

Метод дебатів універсальний за своїм характером, так як може бути наповнений будь-яким змістом, він є одним із способів розвитку іншомовної комунікативної компетенції, з одного боку, і навичок соціальної взаємодії, з іншого.

 Case Study (метод аналізу ситуацій), як і метод дебатів, полягає в обговоренні проблемної ситуації і пошуку вирішення проблеми.  У зарубіжних публікаціях даний метод також називають методом ділових історій (casestories), а в україномовних виданнях говорять про методику конкретних ситуацій (КС), ділових ситуацій, кейс-метод і метод ситуаційних завдань. 

Даний метод викладання англійської мови характеризується комплексністю, інтегративністю і багаторівневістю.  Комплексність методу полягає в тому, що кейс-стаді по своїй суті має пряме відношення до економічних предметів, риторики і етики ділового спілкування, теорії мовної комунікації, стилістики англійської мови.  При цьому спостерігається активізація міжпредметних зв’язків, що в свою чергу робить освіту підлітків більш ємною. 

Інтегративність виражається в тому, що даний метод має на меті розвинути у підлітків як комунікативні, так і професійні навички.  Багаторівневість характеризується тим, що в рамках одного і того ж кейса можна застосовувати різні підходи для формування міжкультурної комунікативної компетенції [4]. 

Метод кейс-стаді може бути реалізований у відповідності з наступною схемою: ознайомлення з описом проблеми, самостійний аналіз ситуації / аналіз ситуації в групах (діагностика проблеми), представлення своїх знахідок і рішень в дискусії з іншими учнями, прийняття рішення, презентація і аргументація прийнятих рішень. 

КС «дозволяє зробити акцент на активній розумовійдіяльності учнів, що вимагає для свого оформлення володіння певними мовними засобами».  Відзначають, що КС орієнтований на «формування ключових професійних компетенцій, таких як уміння аналізувати в короткі терміни великий обсяг інформації і приймати рішення в умовах стресу, розвиток комунікабельності, підвищення рівня володіння мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності – аудіювання, говоріння, читання і листування.

Крім того, навчити застосовувати іноземну мову в практичній діяльності, використовувати мовні і мовні навички в умовах «живої» комунікації допомагають рольові ігри. 

Відомо, що рольова гра являє собою умовне відтворення її учасниками реальної практичної діяльності.  Рольові ігри можуть бути соціально-побутовими і професійними (діловими).  Рольова гра мотивує мовну діяльність.  У грі з’являється бажання щось сказати, щось запитати, з’ясувати, довести будь-яку ідею.  Таким чином, рольова гра активізує прагнення підлітків до контакту один з одним, вчить долати і руйнувати бар’єри, створює умови рівності в мовному спілкуванні. 

Ігрова діяльність має постійну технологічну схему:

• підготовка (розробка сценарію; складання плану);
• опис гри (характеристика ролей) ;
• пояснення гри (режим гри);
• постановка проблеми; вибір ситуацій;
• знайомство з роздатковим матеріалом;
• проведення гри;
• етап аналізу та узагальнення (аналіз гри; рефлексія; оцінка і самоаналіз; висновок; рекомендації).

Ігрові технології можуть застосовуватися на будь-якому етапі навчання для пред’явлення і повторення нової лексики, для перевірки правопису слів, для розвитку навичок монологічного і діалогічного мовлення, для узагальнення вивченого матеріалу.  У ній завжди представлена ситуація, яка створюється як вербальними, так і невербальними засобами навчання: презентації, графічними, монологічними (діалогічними) текстами. 

Роль гри у навчанні іноземної мови не можна недооцінювати, так як вона дозволяє зробити навчальний процес привабливим і цікавим, знімає психологічну втому, мобілізує здібності учнів, не просто організує процес спілкування, а й максимально наближає його до природної комунікації, стимулює самостійну мовномислиннєву діяльність учнів [2]. 

Говорячи про використання можливостей мережі Інтернет для формування і розвитку іншомовної комунікативної компетенції, слід зазначити, що сама Світова павутина сьогодні є одним з найпопулярніших засобів масової комунікації, що дозволяють налагоджувати особисті і ділові зв’язки з людьми і організаціями в різних країнах.  Застосування інтернет-технологій в навчанні іноземної мови сприяє вирішенню таких практичних завдань:

• формування стійкої мотивації до вивчення іноземної мови;
• розширення словникового запасу;
• формування навичок і вмінь читання;
• розвитку здібностей до письмової та усної комунікації.

Перегляд / прослуховування іншомовних подкастів, мережеве спілкування, пошук інформації на іноземних сайтах – все це нові способи активного самостійного освоєння іноземної мови [4]. 

Однією з нових технологій формування та розвитку іншомовної комунікативної компетенції за допомогою використання матеріалів Всесвітньої мережі є веб-квест. 

«Веб-квест (webquest) – це певна форма подачі матеріалу за допомогою постановки завдань, причому вирішення поставлених завдань або відповіді на питання, яких навчають отримують з різних сайтів Інтернету. 

О.Ю.  Пестрецова, торкаючись проблеми типологізації веб- квестів і їх характеристики, зазначає, що веб-квести можуть охоплювати окрему проблему, навчальний предмет, тему, можуть бути і міжпредметними. 

Результати виконання веб-квесту, в залежності від досліджуваного матеріалу, можуть бути представлені у вигляді усного виступу, есе і т. п. Результатом даної роботи можуть бути власні мультимедійні веб-сторінки і вебсайти по заданій темі, складені з матеріалів, отриманих під час роботи (тексти, фото, графіка, відеокліпи, звукові матеріали). 

Схему роботи з веб-квестом можна представити таким чином:

• знайомство з темою, формулювання проблеми, завдання, виконання завдання (пошукова діяльність);
• оформлення результатів діяльності (відбір значимої інформації та її подання);
• обговорення результатів роботи над веб-квестами;
• підведення підсумків;
• рефлексія.

Подібна форма роботи націлена на відпрацювання не тільки видів мовленнєвої діяльності (читання, письмо, аудіювання, говоріння), а й на відпрацювання комунікативно-мовленнєвих умінь (здійснення пошуку інформації, короткий виклад прочитаного, вміння робити висновки, висловлювати і аргументувати свою точку зору) [4].

Аналізуючи зазначений матеріал можна зробити висновок, що особливості підліткового віку якнайкраще впливають на формування іншомовної компетентності. Спираючись на це педагоги за допомогою різноманітних методик викладання можуть не тільки навчати підлітків у рамках навчально-виховного процесу, а й спонукати підлітків до самонавчання, самореалізації, тим самим сприяючі повному та гармонійному розвитку особистості.

Література

1. Гез, М. І. Історія зарубіжної методики викладання іноземних мов / Н. І. Гез, Г. М. Фролова. – М .: Видавничий центр «Академія», 2008. – 256 с.  – С. 180-194. 
2. Гуркіна А. Л. Розвиток іншомовної комунікативної компетенції як основна мета навчання іноземної мови // Молодий вчений. – 2015. – №12.  – С. 726-729.
3. Гур’єв, А.І. Інноваційні методи та прийоми навчання в сучасному освітньому просторі / А.І.  Гур’єв // Світ науки, культури, освіти.  – 2007. – № 1. – С. 85-87. 
4. Гусевский Н. Ю. Еволюція методів навчання іноземної мови / Н. Ю. гусевского // Вчені записки Забайкальського державного університету. Серія: Професійна освіта, теорія і методика навчання.  – 2013. – № 6 (53).  – C. 167-171. 
5. Жімбаева, Ц. Ч. Комунікативна культура підлітків: етнічний аспект Текст. / Ц. Ч. Жімбаева, X. М. суборового // Вісник практичної психології освіти.  – № 2 (7).  – С. 123-128
6. Ігнатьева, С. А. Комунікатівна компетентність як компонент комунікатівної культури особистості / С. А. Ігнатьєва. – До.: Просвещение, 2010. – 385 с. 
7. Муравйова, О. І. Основні стратегії в структурі комунікатівної компетентності: Дисс … канд.  психол.  наук / О. І.  Муравйова.  – Львів, 2009. – 158 с.
8. Падей, Е. В. Психолого-педагогічні дослідження формування комунікативної компетенції на початковому етапі навчання іноземної мови [Текст] / Є. В. Падей // Молодий вчений. – 2013. – № 2. – С. 388-390.
9. Столяренко, Л. Д. Основи психології. / Л. Д. Столяренко.  – Харків: Ранок, 2011. – 672 с. 
10. Щукін, Н. А. Методика навчання мовного спілкування іноземною мовою / Н. А. Щукін. М .: Ікар, 2011. – 454 с.  – С. 154-157.