Презентація до статті "Фонетичний фронт: як українська мова відрізняє "своїх" від "чужих"

Автор: Гречановська Ірина Віталіївна

Посада: учитель української мови і літератури

Місце роботи: Михайлівський ліцей Новомиколаївської сільської ради Скадовського район Херсонської областіо

Неoднoразoвo люди, які oпинялися в oкyпації і чекали на визвoлення, рoзyміли прo прихід наших військoвих лише з тoгo, щo чyли звертання ріднoю мoвoю. Мова — це не просто засіб комунікації. У часи війни вона стає маркером ідентичності, способом розпізнавання «свого», інструментом культурного спротиву. Приклади мовних помилок, незграбних перекладів і смішних «перлів» демонструють, наскільки глибоко мова вкорінена в нашу реальність і наскільки болісно ворог спотикається об цю культурну силу.

Вікно перегляду презентації

Отримати код

Короткий опис презентації

Презентація розкриває роль української мови як важливого ідентифікаційного засобу, особливо під час війни. Підкреслюється, що мова не лише спосіб спілкування, але й маркер ідентичності та культурної належності.

Основні тези:

Ольга Герасим’юк наголошує на мові як безпомилковому маркері визначення «свого» і «чужого».
«Перлини перекладів окупантів» вказують на їх непорозуміння української мови.
Географічні помилки росіян розкривають їхнє незнання реалій України.
Фраза «Скажи паляниця» символізує мовний бар'єр для росіян та стала популярним мемом.
Мова слугує психологічним маяком для людей в окупації, відіграючи роль знака надії та підтримки.

Висновок: Українська мова – це не лише комунікативний інструмент, але й важливий елемент національної безпеки, що зміцнює ідентичність та спільність, і, іноді, навіть рятує життя.

Підсумкова думка звертає увагу на необхідність збереження, плекання та поширення української мови як «культурного щита і меча».

Завантажити презентацію

Завантажити сертифікат

Додайте в закладки, щоб не втратити.