Матеріал присвячений ролі локальної історії у формуванні громадянської ідентичності та історичної свідомості учнів покоління Z. У центрі уваги — шкільні експедиції, усні історії, робота з місцевими архівами, створення учнівських цифрових проєктів та дослідження власної громади. Показано, що локальна історія допомагає учням відчути причетність до національного наративу, оскільки поєднує мікроісторії людей і місць із великими історичними процесами. Наголошено на значенні інтерв’ю з очевидцями, аналізу фотографій, карт, топонімів і матеріальної спадщини як способів розвитку критичного мислення та емпатії. Анотація підкреслює, що локальні дослідження не лише збагачують навчальний процес, а й формують стійкість, особисту відповідальність, ціннісну орієнтацію та культурне укорінення учнів в умовах сучасних суспільних викликів.
Локальна історія як ресурс ідентичності: шкільні експедиції, усні історії, проєкти про громаду
Вікно перегляду документа
Отримати код
Додайте в закладки, щоб не втратити. 
Інші публікації автора
Популярні публікації


