Цей документ розглядає лінійну перспективу, важливий елемент образотворчого мистецтва, яка дозволяє зображати тривимірні об'єкти на двовимірній площині, використовуючи уявне скорочення розмірів, зміни форми та світлотіньових відношень. Вона викладає історію розвитку лінійної перспективи, з її появою в епоху Ренесансу, і описує, як застосування різних перспективних методів впливає на візуальне сприйняття об'єму та простору в мистецтві. Також документ згадує про використання спеціальних інструментів, таких як прилад Дюрера, для досягнення точного перспективного зображення.
