Тема. Земле поорана горем, лихом засіяна чорним!
Мета: Розширити знання учнів про рідну державу; формувати переконання
в нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі;
розвивати прагнення бути свідомим громадянином України та її патріотами;
виховувати любов до рідної землі, своєї держави, почуття національної гордості та патріотизму.
Обладнання. Державні символи України; елементи народної символіки; комп’ютер; записи музики; відеоролики: «Небесна сотня», «Україна прекрасна», мультимедійна презентація.
ХІД УРОКУ
І.Організаційний момент.
Вчитель . Сьогодні урок – відкритий для всіх.
Багато гостей, тож вітаємо їх.
Учні. Ми маленькі козачата,
Батьківщині вірні.
Будем її прославляти:
«СЛАВА УКРАЇНІ!»
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Вчитель.
Моя найкраща в світі сторона. Чарівна, неповторна, Україно!
Для мене в цілім світі ти одна. І рідна, й мила, дорога , єдина.
Учень.
Ми всі пагінчики твої. Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.
Хоч, може й кращі є на цій землі краї. Та нам судилось в Україні жити.
Учениця.
Ми – патріоти, дочки і сини. Для твого блага все в житті здолаєм.
Бо ти найкращий, краю мій ясний. Вітчизну й матір ми не вибираєм.
Вчитель.
А просто любимо, бо ця земля свята. Вона нас народила і зростила.
Вітчизною зовемо неспроста, бо нам вона дала і душу й крила!
- Про яку святиню говориться у цьому вірші?
Метою цього уроку буде ось такий епіграф:
Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,
Щоб нове будувати майбутнє.
Не діліться по вірі і мові, брати!
І тоді буде вдача супутня.
Ми єдині в думках і ми вільні у них.
Не керуйтесь «совковим диктатом!»
Що збудуємо ми, не збудують вони.
Лиш єдину мету треба мати.
А завдання кожного з нас – зберегти шматок землі, який зветься «Україна», який був до нас, щоб і залишився ще й після нас у спадок вашим дітям та онукам.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
Сьогоднішній урок ми присвятимо їй – найріднішій, наймилішій, найспівучішій країні, яка на своєму шляху до незалежності пройшла нелегкий шлях. Тема сьогоднішнього уроку ” Земле поорана горем, лихом засіяна чорним!»
(На фоні пісні « Моє ім’я Україна!»)
СЦЕНКА «Я – УКРАЇНА!»
Учень 1. Хто ти? Квітуча, прекрасна, чарівна.
Очі, мов небо, ясні, голубі.
Учень 2. Хто ти? Немов веселкова царівна,
Хто дарував ці прикраси тобі?
Україна.
Я – Україна! Твоя Батьківщина!
Сонце твоє, твої ріки й поля.
Я – Україна! І завше, і нині –
Небо твоє, твоя рідна земля!
Я – Україна, я – страдниця-мати,
Яка споконвіку була у ярмі,
Турецькім, російськім…
Та всіх не назвати,
Бо зайди є різні, а муки – одні.
Не тільки чужинці мене шматували,
Були і свої в нас жорстокі тирани.
Вони видавали укази й закони,
Тому і загинуло всіх нас мільйони.
Немов маля, що в муках народилось,
У долі, радості і різних неладах,-
Так я з неволі відродилась.
І намагаюся стояти на ногах.
Ще зовсім молода і непокірна,
А на чолі – блакитно – жовтий стяг,
Прошу мені служити вірно,
Нехай Господь благословить мій шлях.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Вчитель. Сьогоднішній урок буде незвичайним. Ми переглянемо сторінки усного журналу під назвою:
«У всьому світі, кожен зна,
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна – єдина –
Це наша славна Україна!»
СТОРІНКА 1
РІДНИЙ КРАЙ. УКРАЇНА. БАТЬКІВЩИНА. ВІТЧИЗНА.
Щороку ви поглиблюєте,збагачуєте новим змістом поняття «Батьківщина». Нещодавно поняття «Батьківщина» обмежувалось для вас рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство – і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина – Україна, велика і прекрасна.
Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де народилася, де минуло її дитинство. Родинне вогнище – маленька батьківщина кожної людини, де живуть її мама, тато, бабусі і дідусі, сестри і брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас – створюється велика держава Україна.
Вправа «Мікрофон»
- Що таке Україна?
- Що таке Батьківщина?( Батьківщина-це наша земля. )
- Чия це земля?(Це земля наших батьків, дідів, прадідів.)
- Хто такий дід?(Це тато мами або тата.)
- А прадід? (Дідусь мами або тата.)
- То що таке Батьківщина?
Метод: «Незакінчене речення»
(*Рідна сторона, *це край, де ми народились, *край, де жили наші батьки, *край, де ми живемо, *це золоті поля, *сині річки, *безмежні ліси, *калина біля хати, *гаї зелені, *лани широкополі, *працьовиті люди, *рідна мова, пісня.)
– А хто з вас знає, звідки пішла назва «Україна»?
Легенда
Давня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, стомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, на звірів, пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, усюди їх зустрічали хлібом-сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами: «Рушаймо у край!». Кажуть, що відтоді і пішла назва нашої держави – Україна.
Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, народу – великомученика, на долі якого було досить лиха. І майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Але ми повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.
Кожен з вас повинен пишатися своєю рідною країною, бо вона найрідніша, бо вона твоя. Всі ми з вами належимо до українського народу. Щоб стати незалежною державою, ми пройшли нелегкий довгий шлях.
* У 1919 році відбулося воз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки.
* У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського Союзу.
* І саме сучасна держава Україна утворилася у результаті розпаду Радянського Союзу 1 грудня 1991року.
*А свою незалежність Україна проголосила 24 серпня 1991 року.
Наша держава – Україна суверенна і незалежна, демократична і правова.
Що ж означає вислів: «Україна – суверенна держава»?
( Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати свої внутрішні та зовнішні справи).
А ще Україна – демократична. Що означає вислів : «Україна –демократична держава».
(Це означає, що влада в ній належить народові. Тільки народ може змінювати її основи – конституційний лад).
Люди, які постійно проживають на цій території, є громадянами України. Громадяни мають свої права та обов’язки. А життя в державі влаштоване за правилами – законами.
– Що таке закон? (Закон – це головне й обов’язкове правило для всіх громадян країни.)
– Що є основним законом нашої держави?(Конституція)?
– Як називають головне місто України? (Столиця)
– Як називається столиця України? (Київ)
– Звідки пішла назва нашої столиці?
ЛЕГЕНДА
Про заснування міста Києва є чудова легенда. В ній розповідається про те, що жили на світі три брати: одного звали Кий, другого Щек, а третього Хорив. Була в них сестра Либідь. Походили вони з племені полян і кожен з них княжив.
Щек проживав на горі, яка нині зветься Щекавицею. Землі Хорива прозвали Хоривицею. Кий же сидів на третій горі, де тепер Боричів узвіз. Якось вирішили Щек і Хорив збудувати на честь свого старшого брата місто і назвати його Києвом. І невдовзі постало величне місто, з гарними будівлями, церквою, оточене стіною та ровом з водою. Навколо міста був великий ліс, де ловили диких звірів. Жили там люди, які називались полянами, і правив ними Кий мудро і справедливо. Княжив старший брат довго, багато зробив гарних справ. І Кий, і його брати з сестрою померли в Києві і тут і були поховані.
Отож, виходить, назва міста — Київ, що збереглася і донині, походить від імені старшого з трьох братів -— Кия. А жителів зараз називають киянами.
- Хто є головою нашої держави? (Президент Петро Порошенко)
- Хто приймає закони у нашій країні? (Верховна Рада України)
- А хто забезпечує їх виконання? (Кабінет Міністрів України)
- Яка наша мова? (Українська).
УЧНІ – ЛІНГВІСТИ ДОПОВІДАЮТЬ:
- Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. Якщо відібрати в народу його мову, він зникне, втративши культуру та історію.
- Ліна Костенко писала: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову.» А хто свою мову забуде, той серце забуде своє.
- А давньогрецький філософ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Тому нам треба берегти рідну мову, пишатися нею, відроджувати її. Адже там, де звучить рідна мова, живе український народ.
Робота в групах
І. Батьківщина : найдорожча, наймиліша, найчарівніша, найсвітліша,
найрідніша.
Рідний край: стежка, батьківщина, хата, колискова, криниця, школа, друзі.
ІІ. Україна: суверенна, демократична, незалежна, правова, соборна, вільна.
Мова: співуча, мелодійна, квітуча, ніжна, рідна, колискова, багата, дзвінка, українська,чарівна,калинова, чудова,барвиста.
Вчитель: Україна. Рідний край. Починається він з батьківського порогу, стежини, тополі, барвінку, який ніжно стелиться в садочку. А ще він починається з прадавніх коренів твого роду.
І кожен із нас вкладає в поняття «Батьківщина», «Рідний край», щось своє, особисте. А що саме?
Є щось святе в словах «мій рідний край».
Для мене – це матусі пісня ніжна,
І рідний сад, від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Його історія… В ній стільки гіркоти!
І ТИМ РІДНІШ МЕНІ ТИ, КРАЮ РІДНИЙ,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга, погідний.
СТОРІНКА 2
ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ
Вчитель: Ще в давні часи наші предки слов’яни, які жили на території України, використовували різні символи, знаки: хрестики, квадрати, ромби, кола. Пізніше з’явилися : півмісяць, зірки, квіти, зброя, звірі, птахи. А використовували вони їх для того, щоб відрізнятись від інших.
Назва «Україна» зустрічається ще в Києво – руський час. Існувала вона аж до часів Петра І. А пізніше таємним розпорядженням царського уряду в 1863 р. було заборонено вживати назву «Україна», а наказувалося називати «Малоросією», а народ – «малорусами». Але Україна пройшла всі випробування, лихоліття, сваволю і вистояла. Україна є нація з власною мовою, культурою, історією і традиціями. Сьогодні Україна продовжує відстоювати свою незалежність, але вона, як і інші країни, має свої символи – герб, прапор, гімн.
Група учнів – соціологів розкаже дещо цікаве про державні символи України.
ЛЕГЕНДА
Давним-давно жила одна жінка і було у неї три сини. Росли вони чесними, сміливими і дуже любили свою матір, готові були віддати за неї своє життя. Підросли вони і вирішили піти в люди і прославити свою матір. Першим пішов старший син. Мати, щоб він про неї пам’ятав, подарувала йому корону з трьома промінчиками.
– За корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала дорогу до кращого життя, дали першому сину ім’я – Тризуб.
– Середущому сину мати в дорогу подарувала синьо-жовтий одяг. Своїми хорошими справами прославив він свою матір і дали йому ім’я – Прапор.
– А там, де був молодший син, звучала дзвінкоголоса пісня, бо мати подарувала сину голос солов’я. І дали йому ім’я – Гімн. З того часу йдуть завжди разом – Тризуб, Прапор і Гімн, прославляючи рідну матір. А ця матір – це наша рідна Україна.
Наш герб – тризуб. Його запровадив київський князь Володимир Мономах. На ньому можна прочитати слово «ВОЛЯ» . Число «3» завжди вважали чарівним, казковим. А ще у тризубі відображено триєдність життя. Це: батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, людяність.
Гімн – це найголовніша пісня країни, яка виконується на святкових урочистостях, військових парадах. Називається гімн «Ще не вмерла Україна». Слова до гімну написав Павло Чубинський, а музику – Михайло Вербицький. Під час звучання Гімну України присутні встають, слухають мелодію, співають та тримають праву руку на серці.
Державний прапор – це офіційна емблема держави, що символізує її незалежність. Прапор – це полотнище, яке складається з 2-х кольорів – синього та жовтого.
Жовтий колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів, якого не дозрів би, не заколотився б життєдайний хліб.
Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живильної матері – води визрів би, заколотився хліб?
Вчитель. Тож шануймо і поважаймо державні символи України.
РОБОТА В ПАРАХ «УТВОРИ ПРИСЛВ’Я»
* Без верби і калини нема України!
* Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.»
* За рідний край життя віддай.
* Та земля мила, де мати народила.
* За народ і волю віддамо життя і долю.
*Жити – вітчизні служити.
* Нема на світі другої України, немає другого Дніпра.
* Найдорожча – рідна мова, мова діда і батьків.
* Наша мова є найкраща, через те , що вона наша.
* Чужу мову вивчай, а свою не забувай.
СТОРІНКА 3
НАРОДНІ СИМВОЛИ ДЕРЖАВИ
Крім державних символів, кожен народ має ще й свої народні символи.
Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є й свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це – батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, та вірний своєму краєві лелека. Це не тільки символи, а й обереги.
Маючи такі прекрасні символи, український народ зумів зберегти від забуття нашу пісню і душу, нашу історію і родовідну пам’ять, волелюбність. А тому недаремно народні символи оповиті легендами, оспівані в піснях, віршах, приказках, прислів’ях.
ЛЕГЕНДА
Одного разу Господь Бог зі свого святого трону обдаровував усі народи. І раптом у куточку він побачив дівчинку, яка була зодягнена у вишиванку, на голові – віночок з червоної калини, а у косі – вплетена синя стрічка. Вона плакала.
- Хто ти? Чого плачеш?
- Я – Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються, у своїй хаті немає правди й волі.
- Чого ж ти не підійшла до мене? Я вже усі таланти роздав. Як же я маю зарадити твоєму горю? Є у мене неоціненний дар, що уславить тебе на цілий світ,- це пісня.
- Дякую тобі, Боже! Цей дар передам своєму народу! Нехай пісня його прославить поміж іншими народами.
ГРА «ТАК ЧИ НІ!»
- Столиця України – Варшава.
- Найбільша річка України – Дніпро.
- Наша Батьківщина називається Китай.
- Президент України – Путін.
- Прапор України червоного кольору.
- День незалежності ми святкуємо 8 березня.
- Засновники міста Києва: Щек, Кий, Хорив та Либідь.
- Головна вулиця Києва – Харківська.
- Державні символи України: герб, прапор, гімн.
- Чи правда, що клен – це дерево, з яким у народі символізують Україну? (Ні, Україну символізують з вербою та калиною. Є навіть прислів’я: «Без верби та калини нема України.).
- Чи правда, що на нашому гербі можна прочитати слово «доля»? (Ні, це слово «воля»).
- Чи правда , що площа України більша , ніж сумарна площа Англії, Австрії, Бельгії, Данії, Португалії та Швейцарії? (Так).
- В Україні проживає стільки ж людей, скільки у Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині разом узятих? (Ні, більше).
- Чи правда, що Львів – це місто в Україні, де виробляють автобуси? (Так).
- Чи правда, що Дунай – це найдовша річка в межах України? (Ні, Дніпро).
- Чи правда, що в Україні нараховується понад 70 тисяч річок і 20 тисяч озер.(Так).
- Чи правда,що в Україні проживає 48 мільйонів осіб? (Ні, в Україні проживає 45,5 млн. осіб).
- Чи правда, що поряд з українцями на території України проживають представники понад 60 національностей? (Ні, понад 100 національностей).
- Чи правда, що географічний центр Європи знаходиться на території України в Закарпатській області поблизу с.Ділове? (Так).
- Чи правда, що ми живемо на материку Австралія? (Ні).
СТОРІНКА 4
МУЗИЧНО – ПОЕТИЧНА
V.Фізкультхвилинка «Будем козаками»
СТОРІНКА 5
МІЙ КРАЙ – МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА!
На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. І становлення нашої держави починалось ще з існування могутньої Київської держави, Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Мабуть ніхто собі й не уявляє Україну без Запорізької Січі, як першої християнської республіки в Європі та її героїв, які віддали своє життя за її свободу та щасливе майбутнє: Дмитро Вишневецький – Байда , Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк .
За кращу долю народу боролися і відомі всьому світу діячі культури: Т.Г.Шевченко, Л.Українка,І.Франко, М.Грушевський. І саме ви, молоде покоління нашої держави повинні навчитися цінувати і берегти велике та давнє прагнення наших пращурів – суверенність країни.
І на сьогоднішньому уроці мужності потрібно згадати усіх героїв України, які боролися за її свободу, за її щастя, за право жити у щасливій, вільній Україні, за її незалежність.
*Це герої, які загинули під час Голодомору 1932 -1933рр.
*Це герої, які загинули у Битві під Крутами.
*Це герої, які поклали своє життя у Бабиному Яру.
А тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії, в якій гинуть наші побратими, наші співвітчизники, чиїсь батьки, чиїсь сини, чиїсь онуки.
Після провалу революції 2004 року ніхто не вірив, що наш народ повстане знову. Але в листопаді 2013 року в Києві весь небайдужий до своєї долі народ створив МАЙДАН НЕПОКОРИ. 21 листопада 2013 року – почався новий відлік нашої історії. Наші побратими , наші співвітчизники почали писати нову історію України не пером, не ручкою, а кров’ю. Саме тоді почали безжально вбивати і калічити людей, просто на вулицях, які почали відстоювати свої права і повстали проти злочинної влади. Право жити у мирній, вільній, незалежній, могутній державі. Саме відтоді тирани нашої країни відкрили криваву сторінку, котру ми не можемо перегорнути і досі.
СЦЕНКА «Мені наснилось…»
Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
- За що тебе?
- За Україну, друже мій.
- Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви щасливо жили.
А вас вбивають… Вас тепер за що?
-Ти пам’ятаєш , друже. Звісно, пам’ятаєш,
Як біло – біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш…
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.
-А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
- А ми під Крутами стояли всі стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть… а жити так хотів.
- Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, я теж Вкраїни – син .
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.
…Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
«За Україну нас вбивають, брате мій».
І він упав, прикрив собою трави, своєю кров’ю землю напоїв…
І він упав…упав зі словом: «Мамо! Прости мені, я вижить не зумів»…
Він був солдат..Але він був і сином…Для матері він щастям був останнім!
І журавлі летять у небі клином над сином, над солдатом у прощанні.
А мати там, далеко за фронтами, чекає сина, ставши на поріг.
І прийде їй послання з журавлями, що він – ГЕРОЙ, що він в бою поліг…
І впаде мати з криком на порозі, мов привид, божевільна і бліда.
І пролунає ехо на пустій дорозі: «БУДЬ ПРОКЛЯТА! БУДЬ ПРОКЛЯТА, ВІЙНА!»
Таких історій на землі багато , й у пам’яті вони будуть віки.
Так уклонімось низько всім солдатам, які за нас в боях тих полягли!
Вбивали? …А хто вбивав? А вбивав наш старший брат!Так, саме старшим братом колись ми називали Росію… А знаєте в чому різниця між українцями та росіянами? Коли у них біда – ми плачемо разом з ними. Ми плакали, коли був Беслан. Ми плакали, коли зривали їхній вокзал, будинки. Ми плакали, коли у них гинули мирні люди.
А коли у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналу, від рук тодішньої правлячої влади – вони почали підливати масла у вогонь, та ще й насміхатись. Вони почали називати нас « єврохохлами», обзивати «салоїдами», і хотіли, щоб «мочили» Майдан. Знаєте чому ми не хочемо під крило Росії, а хочемо у Європу. Тому, що в той час, коли гинуть наші люди – Росія шле патрони та найманців-снайперів, а Європа – надає гуманітарну допомогу. В той час , коли Росія дає наказ «Треба душити Майдан» – польські літаки відвозять до себе наших ранених. Росія твердить , що все вирішує фізична сила. А що таке сила духу – їм не відомо.
Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра і тепла, дружби і любові, братерства й гідності. Але свідомість українців постійно змінюється. Плинуть роки і народжуються нові покоління. І кожне наступне дивиться на минуле очима свого часу. Майдан та Революція Гідності вразила не тільки Україну, а й увесь світ.
Ми показали, що ми:
* нація,яка міцна духом;
*нація,яка любить волю;
*нація,яка навчилася поважати себе;
*нація, яка зуміла відстояти свій демократичний вибір.
Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям НЕБЕСНА СОТНЯ! Адже, кожен з цієї Небесної сотні, чи з тих , що загинули в АТО , як і ми з вами мали свою сім’ю, батьків, друзів, мали свої захоплення і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну неньку Україну. Проходить час, а смертей усе більше і більше. І якщо вас засмучує ненависть у світі, не плачте, не втрачайте надії, а зробіть щось, хоча б маленьке. І саме тоді скажемо: «Люди, бережіть свої серця, щоб не стали каменем!»
ВІРШ «А СОТНЮ ВЖЕ ЗУСТРІЛИ НЕБЕСА!»
А сотню вже зустріли небеса… Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза… А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін: спереду – сотник, молодий , вродливий.
І юний хлопчик в касці голубій, і вчитель літній – сивий – сивий…
І рани їхні вже їм не болять…Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад.
Небесна Сотня в вирій полетіла…
Тож давайте вшануємо хвилиною мовчання усіх людей, які поклали своє життя за наш з вами мир та спокій у країні!
( ХВИЛИНА МОВЧАННЯ. КЛІП «НЕБЕСНА СОТНЯ!»
Настав час, коли кожен українець має зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. 22 роки незалежності Україна ,на щастя, не
знала війни. Але війна не обминула нашу державу сьогодні. Нещодавно, ви тільки гралися у війну, просили маму, щоб вам купила іграшковий автомат чи пістолет. На превеликий жаль наша уява стала дійсністю. На захист Батьківщини піднявся весь народ. Усі , хто може тримати в руках зброю – воюють. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України Але знаймо, що ми – єдині, що перемога буде за нами! Нам Бог допоможе. Єдина Україна – іншого шляху в нас немає.
ВІРШ «СОЛДАТ НА ВОКЗАЛІ!»
Сьогодні на вокзалі бачила солдата…Стояв один – його ніхто не проводжав:
Квиток на схід, рюкзак і плащ-палатка, немов він сам від себе на війну тікав.
Сумний, стурбований, глибокий, задумливо і мужньо в самоті стояв.
Хоч перед ним дорога – світ широкий, але він стежку свою власну вже обрав.
Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати, не в ті незвідані, чудові й радісні краї,
А в пекло – смерті в зуби їде заглядати. Боротися за волю на своїй землі!
І шкода стало невідомого солдата: він сам – та й я нікого вже не жду,
Тому тепер на нього буду я чекати, тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу1
«Не полишай одних в скрутну годину, дай мужності, надії й сили їм пошли!
Дружині – чоловіка,матері – дитину, і сестрі брата, прошу, рідного верни!»
Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину, й чекати буду рідного тебе з війни…
Тепер ти просто зобов’язаний й повинен, живим та неушкодженим прийти!
(КЛІП «Я НЕ ХОЧУ ГРАТИ У ВІЙНУ!» МІША МОРІС)
Учень. Я в дитинстві грався у війну. Бігав з іграшковим автоматом.
Вигравав я битву не одну. Мріяв стати воїном – солдатом.
То була лиш казкою війна. Ми живі верталися із бою.
Я не знав тоді ще, що вона справжні смерті принесе з собою.
(Звучить музика )
Учень. Я тебе ненавиджу війна! Я давно всі знищив автомати!
Проклинаю я тебе війна! Я не хочу у людей стріляти.
Я прошу: не грайтесь у війну. Схаменіться, діти! Хай панує спокій!
Я прошу: не грайтесь у війну!!!
Вчитель. Наче казковий птах, відроджується наша Батьківщина з попелу, розправляє гордо свої крила, стає міцнішою і сильнішою. Я вірю і надіюсь, що згодом, історію, яка написана не ручкою, не пером, а кров’ю ми будемо лише згадувати, як страшний сон. І прийде час, коли наша держава знову стане могутньою,незалежною, сильною. І ще прийде той час, коли ми скажемо: «З Днем народження Тебе, Україно!» А коли ми вітаємо, то звичайно ми й чогось бажаємо! То чого б ви побажали зараз нашій державі.
(Діти прикріплюють на плакат по контуру карти України квіти із побажаннями).
Побажання Україні: (я бажаю любій Україні: мирного неба, спокою, єдності, волі, міцного духу, витривалості, сили, гордості, патріотизму, добра, радості, миру, безпеки, процвітання,щастя, мудрих людей, щирості, доброзичливості,краси, гармонії, творчих здобутків ).
Вчитель. На сьогоднішній урок ви повинні були намалювати малюнки про свою рідну країну, знайти крилаті вислови, підписати . Всі ці малюнки ми відправимо у зону АТО, солдатам, які захищають нас та рідну землю.
VІ. ПІДСУМОК УРОКУ.
СТОРІНКА 6
«ЛЮБЛЯТЬ БАТЬКІВЩИНУ НЕ ЗА ТЕ, ЩО ВОНА ВЕЛИКА,
А ЗА ТЕ, ЩО ВОНА ТВОЯ!»
Вчитель. Ось і перегорнули ми останню сторінку нашого усного журналу. Щоб любити і поважати нашу рідну Батьківщину, кожен з вас повинен знати її історію, її минуле. І сьогодні ви зробили маленький крок для відродження нашої держави. Адже ваша плідна праця на сьогоднішньому уроці, ваші знання – в майбутньому принесуть хоча б маленьку користь нашій державі. А підведемо підсумок нашого уроку вікториною «ЕРУДИТІВ».
ВІКТОРИНА
- Хто автор слів Гімну України?
- Як називається край, де народились і живете?
- Знак, що символізує міць держави?
- Людина, яка належить до певної держави, підпорядковується законам, перебуває під її захистом.
- Столиця України?
- Найголовніша пісня України?
- Назвіть найвищу гору Карпат?
- Яка найбільша річка України?
- Основний закон України?
- Державна мова України?
- Кого називають Кобзарем?
- Що святкують українці 28 червня?
- Президент нашої держави?
- Які кольори державного прапора?
- Як називають старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями?
- Кущ, оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди.
- Дерево – символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат.
- Чим прикрашають голову українські дівчата?
- Народний символ українців. Матері дарують його своїм дітям на щастя та долю, виряджаючи в далеку дорогу.
- Які моря є на території України?
Дорогі діти. Саме ви – сьогодення і майбутнє. У кожного з вас є можливість зробити свій внесок у її розвиток. Україна – це наш спільний дім. Україна у нас одна. А сила наша – в єдності. Тож любімо, шануймо, бережімо її та будьмо гідними її синами та доньками.
(ПРЕЗЕНТАЦІЯ «ПРИМИРІТЬСЯ БРАТИ! УКРАЇНА ВАС ПРОСИТЬ!»)
УЧЕНЬ.
У єдності – народу сила.
Від Заходу вкраїнського й до сходу.
Ми єдності ланцюг протягнем знов,
Посієм між людьми священну згоду.
Ми разом! Це основа всіх основ.
Тепло сердець здолає ворожнечу, і об’єднає всіх свята мета.
Тримаймось разом. Ми – велика сила.
Й не забуваймо: Батьківщина в нас одна.
Тут бились прадіди, зросили землю кров’ю;
Чужинців проганяли раз у раз.
Вороже зло ми переможемо любов’ю,
Нам об’єднатись заповів пророк Тарас.
І заспіває знову Україна,
І оживе її свята земля.
І пам’ятаймо: тільки в єдності – народу сила.
То ж стали золотими Ці слова!
