Інклюзивна освіта в ДНЗ.

Інклюзивна освіта в ДНЗ.

Не можна вимагати від дитини неможливого

– до певного рівня і певного кола знань

різні діти йдуть по різному В.Сухомлинський.

У нашому суспільстві є різні категорії маленьких громадян, певна частина яких мають проблеми, пов’язані зі здоров’ям і розвитком. До дітей із проблемами розвитку належать діти таких категорий:

— порушення інтелекту (розумово відсталі діти): діти з відносно легкою, неглибокою розумовою відсталістю (ступінь дебільності); діти з глибокою розумовою відсталістю (ступінь імбецільності); діти з найважчою, глибокою розумовою відсталістю (ступінь ідіотії);

— затримання психічного розвитку. Для цих дітей характерні гетерохронність (різночасовість) проявів відхилень і суттєві відмінності у їх вираженні та прогнозуванні наслідків. Ці відхилення зумовлені біологічними або соціальними чинниками, а також різними варіантами їх поєднання;

— порушення зору: сліпота, слабкий зір, косоокість та амбліопія (косоокість із пониженням гостроти зору);

— порушення слуху: глухота, туговухість, пізня втрата слуху (у 3—4 роки і пізніше);

— порушення опорно-рухового апарату: дитячий церебральний параліч, поліомієліт, уроджена патологія опорно-рухового апарату, травматичні ушкодження спинного і головного мозку, поліартрит, захворювання скелета;

— емоційні розлади, ранній дитячий аутизм (переважання замкнутого внутрішнього життя, активна самоізоляція від зовнішнього світу); емоційні розлади, спричинені ранньою розлукою з матір’ю; фобічні (грец. phobos — страх) тривожні розлади;

— важкі множинні порушення характеризуються поєднанням двох або кількох виражених психофізичних порушені;

порушення мовлення.

І, нажаль, на сьогодні кількість дітей, які потребують корекційно-реабілітаційної роботи, соціальної адаптації зростає. На сучасному етапі в Україні відкрилися нові перспективи змін у системі освіти, що насамперед пов’язані з переосмисленням ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Альтернативою вибору навчання батьками для своїх дітей стала інклюзивна освіта. Інклюзивна освіта –перший крок до визнання значимості і поваги до особистості кожної дитини, прийняття її індивідуальності й неповторності, забезпечення її подальшого повноцінного та гідного життя в суспільстві. Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. Інклюзивне навчання – гнучна, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масових навчальних закладах за місцем проживання. Таким чином, ключовий компонент інклюзивності – гнучкість, врахування особистісних характеристик, що визначають темп навчання кожної дитини.

Повноцінна освіта

Виховання людяності у всіх учасників виховного процесу

Правовою основою впровадження інклюзивної освіти в Україні є: Конституція, закони «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про охорону дитинства», Указ Президента України від 18.12.2007№ 1228 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями», постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 784 «Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар’єрна Україна», наказ Міністерства освіти в науки України від 01.10.2010 № 912 « К концепція розвитку інклюзивної освіти», постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872 «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» що гарантує усім дітям право на освіту, отже і можливість реалізувати це право в усіх державних навчальних закладах належно від статі, раси, національності, соціального та майнового стану, стану здоров’я, місця проживання та інших чинників. Таким чином діти з особливими потребами мають право задовольняти свої потреби так само, як і всі інші члени суспільства.

Упровадження інклюзії демонструє прагнення держави орієнтуватися на міжнародні стандарти та загальнолюдські цінності. Однак, традиційно навчально-виховний процес у масових навчальних закладах України орієнтований тільки на дитину, яка розвивається нормально. Таким чином, сьогодні існує гостра проблема: кількість дітей з психофізичними вадами збільшується, вчителі та вихователі ще неготові до роботи з ними. Батькам таких дітей рекомендують оформить індивідуальну форму навчання або навчання чи виховання в заклади спеціальної освіти. Однак направлення дітей з психофізичними вадами до спеціальних заведений здійснюється лише за згоди їхніх батьків. Альтернативою для родини, яка не дає згоди, є індивідуальне навчання. Проте часто при індивідуальній формі навчання дитина опиняється в умовах ще більшої соціальної ізоляції.

Тому одним із виходом з цій ситуації є інклюзивна освіта. Вся наша освіта, особливо дошкільна повинні стати частиною більш інклюзивного суспільства. Ми живемо в епоху змін –змін в політики, суспільстві, свідомості, и самі сприяємо розвитку цих змін. Передбачається здійснення змін освітньої системи, а не дитини. Інклюзивна освіта визнає, що всі діти різні, а навчальні заклади і освітня система повинні підлаштовуватись під індивідуальні потреби всіх дітей – з порушеннями розвитку і без них.

Для ефективного навчання дитини в інклюзивному навчальному закладі необхідно забезпечення відповідного соціального, психологічного та педагогічного супроводу, який надається різними спеціалістами, в тому числі батьками. Перш за все

Командний підхід

Дитина з особливостями психофізичного розвитку не повинна займати особливого становища в закладі, вона має почуватися природно, досягти самостійності, наскільки це можливо. Дуже важливо в інклюзивній групі створити таку атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги між дітьми, щоб забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку можливість самоствердитися, подолати неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної поведінки.

Тому, головними завданнями інклюзивного (інтегрованого) навчання та виховання дітей в дошкільних навчальних закладах є:

Забезпечення обов’язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку .
Розвиток потенційних можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку в спільній діяльності із здоровими однолітками.
Організація психолого-педагогічного супроводу дітей з особливостями в розвитку в дошкільних навчальних закладах.
Реалізація корекційно-розвиткового навчання, направленого на виправлення або послаблення наявних у дітей фізичних та (або) психічних порушень, які заважають їх успішному навчанню і розвитку.
Створення адаптивно-освітнього простору, який задовольнить освітні потреби дитини з особливостями психофізичного розвитку.
Формування життєво-важливого досвіду і цілеспрямованого розвитку когнітивних, мовленнєвих, моторних, соціальних функцій у дітей, які дозволять знизити залежність дитини від сторонньої допомоги та підвищити соціальну адаптацію.
Формування у суспільстві позитивного ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, створення психологічно комфортного середовища в освітній установі
Попередження виникнення та подолання (за наявністю) вторинних, третинних порушень фізичного та (або) психічного розвитку у дітей з особливими потребами.
Надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особливостями психофізичного розвитку,

З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

Своєчасно виявляти відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом логопеда, практичного психолога, колекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;
Здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;
Формувати здорових дошкільників до позитивної, спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;
Проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку.

Поради та рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина з особливими потребами.

Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але ніякому разі не акцентувати увагу на дитині.
Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, терпимості и справедливості.
Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятою.
Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб та можливостей такої дитини.
Співпрацювати з різними спеціалістами: логопедом, психологом, медичною сестрою, а також батьками в одній команді.

Таким чином, основою для успішної інтеграції дитини в суспільство є не тільки взаємодія спеціалістів і батьків дитини з вадами розвитку, їх критичність і гуманізм, професіоналізм і відповідальність у всій системі стосунків з дитиною, а й дбайливе ставлення до дитини, вияви ласки, тепла, розуміння, почуття емпатії та альтруїзму не тільки з боку дорослих, а й з боку здорових однолітків.