В даній статті ми розглядаємо «емоційну компетентність». На наш погляд актуальність теми полягає у тісному зв’язку з феноменом емоційного інтелекту. В умовах реформування освітнього процесу відбувається переорієнтація на емоційну складову, розвиток емоційного інтелекту здобувачів освіти, прояв власного потенціалу, успішної соціалізації і самореалізації особистості, що вимагає від викладача вміння будувати освітній процес зі здобувачами освіти на умовах довіри, поваги, емпатії, створення позитивного емоційного настрою та сприятливого психологічного клімату в групі. Отже, емоційна компетентність викладача набуває вагомості для реалізації успішного освітнього процесу, Обґрунтовано розуміння емоційної компетентності викладача як динамічною комбінації поглядів, цінностей, знань про емоції, вміння вираження, розуміння, керування власними емоціями та емоційним станом здобувачів освіти, особистих якостей для успішного здійснення освітнього процесу на емоційній основі, засадах емпатії, поваги, співпраці зі здобувачами освіти, їх батьками, колегами, власної реалізації в професійній сфері. Узагальнено теоретичні підходи до розуміння структури емоційної компетентності, визначено найбільш поширені погляди на складові емоційної компетентності, подано її структуру. В структурі емоційної компетентності викладача визначено особистісний (вираження, розуміння, керування власними емоціями) і міжособистісний (здатність сприймати, розуміти, впливати на емоційний стан здобувачів освіти) компоненти. Співвіднесено структуру емоційної компетентності викладача професійно – технічної освіти.